Як педагог-організатор я працюю в школі 12 років. Досвід приходить не одразу, його набувають з роками. У діяльності педагога-організатора він має особливо вагоме значення, адже від того, як педагог - організатор може використати у власній роботі набуті методи і прийоми, залежить ефективність виховного процесу.

При плануванні виховної роботи я включаю завдання, практична реалізація яких спрямована на формування особистісних рис громадянина України, що включають в себе національну свідомість, розвиток духовності, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, економічну культуру, які реалізуються та такими напрямками:

- формування національної свідомості і самосвідомості;

- виховання духовної культури особистості;

- виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

- формування високої мовної культури;

- формування високої художньо-естетичної культури;

- утвердження принципів загальнолюдської моралі;

- формування творчої, працелюбної особистості;

- формування екологічної культури людини;

- розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді;

За час роботи в школі згуртувала учнівський колектив, намагаюся вміло організовувати дозвілля школярів, веду тісну співпрацю з педагогічним колективом, класними керівниками, психологом, соціальним педагогом, залучаю учнів до участі в масових заходах.

Враховуючи особливості учнівського колективу, спрямовую свою діяльність на розвиток власного «Я» кожного учня, розкриття та розвиток його здібностей, прагну допомогти кожній дитині знайти себе в колективі, самовизначитися. Цього можна досягти за умови тісної співпраці з органами учнівського самоврядування.

Одне з першочергових завдань, яке я ставлю перед собою - це розвиток і становлення особистості нового типу. Життя ставить перед шкільною молоддю нову мету - глибше розуміти економічні, політичні, моральні цінності. Підготовка освіченої людини в сучасних умовах значною мірою залежить від рівня її вихованості. Тому боротьба за міцні знання органічно пов'язується з усіма сторонами виховної роботи не тільки на уроках, а й в позаурочний час. Участь підростаючого покоління в шкільному самоврядуванні, яке представлене у нашій школі Парламентсько-президентською республікою «Дивосвіт», що заснована ще в 2008 році на принципах демократії - важливий шлях і умова формування у школярів відповідальності, ініціативи, творчості, включення учнів у радикальні перетворення, що відбуваються у нашому суспільстві. Існування учнівського самоврядування - це необхідність, яка дає дітям реальну справу, яка б задовольнила їхні природні прагнення: потяг до дорослості, поривання до волі. Шкільне самоврядування в нашій школі неможливо уявити без тісної співпраці педколективу і вихованців. Перед учнями стоїть складне завдання -наповнити шкільне життя новими ідеями та справами, зробити його цікавішим, кориснішим, яскравішим. Виховні можливості учнівського самоврядування багатопланові. Саме тут створюються умови самоактуалізації особистості, сприяє розвитку особистості в цілому, допомагає згуртувати і виховувати шкільний колектив , розвиває духовність та зміцнює моральні засади. Парламентсько-президентська республіка має на меті забезпечити включення учнів у різноманітну змістовну діяльність колективу; умови масового залучення учнів до організаторської роботи, до управління справами колективу; сформувати права і визначитися з обов'язками учнів; сформувати почуття господаря класу, школи, держави. Головне завдання в організації учнівського самоврядування полягає в тому, щоб через розвиток соціальної активності учнів виховувати в них почуття власної гідності, надати їм можливість виявити себе на ділі.

Учні початкових класів є членами дитячих організацій країна Барвінкова та Веселкова, роботу якої координую і спрямовую я особисто. Намагаюся організувати захід цікаво і змістовно, щоб ця подія запам'яталася. Оскільки, особливістю характеру молодших школярів є імпульсивність, допитливість, висока емоційність, вважаю, що в будь - якому проведеному заході для молодших школярів, обов'язковою є ігрова програма. Це дає можливість виявити нахили дітей, їх здібності.

Для наймолодших школярів я проводжу заходи, які сприяють розвитку пізнання нового світу. Найперше я знайомлю дітей із казкою. Без казки - живої і яскравої, яка засвоюється свідомістю і почуттям людини, неможливо уявити дитячого мислення і дитячої мови, як певної сходинки людського мислення і мовлення. Під час проведення заходів завжди пам'ятаю вислів «Все починається з дитинства», тому намагаюся розвинути родзинку таланту кожної дитини і в подальшому не загубити її.

Дитяча організація «Дивосвіт» об'єднує учнів 5-11-х класів. Структура цієї організації є досить простою: на чолі - президент, який координує роботу 6-ти міністерств. До їх складу входять представники від кожного класу. Діти готуються до більш активного громадського життя, яке їх чекає у Парламентській республіці. Для того, щоб вони там були більш активними звертаю особливу увагу на впровадження самоврядування, привчаю їх до більшої самостійності. Можна сказати, що це - резерв учнівського самоврядування. У цьому віці усі діти хочуть бути дорослішими. Та все ж вони - діти. А всі діти люблять гратися.

Важливим комплексним фактором виховання, який включає в себе всі основні методи, що використовуються педагогікою для організації колективної діяльності з метою всебічного розвитку особистості є гра.

Гра задовольняє не тільки фізичні, а й духовні дитячі потреби. Вона виконує різні функції: створює умови для реалізації можливостей дитини; є чинником соціалізації особистості; відкриває дітям можливості до пізнання світу.

Гра має важливе значення для формування дружнього дитячого колективу, розвитку самостійності й комунікативних умінь дитини, виховання її позитивного ставлення до праці, корекції деяких відхилень у поведінці. Розвитку мотиваційної сфери дитини тощо. Гра також має безпосереднє відношення і до сфери потреб дитини, оскільки, граючись дитина прагне задовольнити ті чи інші власні потреби.

Значення гри неможливо оцінити лише розважально-креативними можливостями. Феномен її в тому, що гра як розвага та відпочинок здатна перерости в навчання, творчість, терапію.

Я надаю перевагу саме інтелектуальним іграм. Така ігрова форма виховної роботи сприяє розвитку розумових здібностей особистості та виникненню в неї інтелектуальних почуттів. Пов'язаних із потребою в пізнанні. Пошуками істини та розв'язанням різних інтелектуальних завдань. Мета проведення інтелектуальних ігор може бути різноманітною: навчальною, розвиваючою, виховною.

Інтелектуальні ігри також сприяють формуванню позитивних якостей характеру, вимагаючи від учасників наполегливості у досягненні мети, сміливості, ініціативи, винахідливості, взаємодопомоги між товаришами, правильної оцінки своїх можливостей і сил інших учасників гри, свідомого підкорення дисципліні, чесного виконання правил, прийнятих добровільно.

Неможливо переоцінити ту роль, яку відіграють засоби масової інформації в житті людини. Що стосується безпосередньої участі школярів у цій роботі, то слід відзначити широкі перспективи для розвитку творчих здібностей, художнього смаку, акторської майстерності, операторських умінь тощо; можливості для самореалізації особистості через різноманітні види творчої діяльності.

Вихователь, який нестандартно й ефективно організовує роботу учнів у позанавчальний час, отримує багатий арсенал засобів всебічного розвитку особистості. Процес виховання повинен здійснюватися на принципах діяльнісного підходу, будь-яка теоретична ідея повинна знаходити відображення в практичній діяльності, через участь усіх бажаючих у реалізації запланованого проекту. За таких умов діти розвиваються гармонійно і цілеспрямовано, відповідно до індивідуальних потреб, здібностей і бажань. І тоді твердження, що всі діти народжуються здібними, стає аксіомою і не потребує доказів. А оскільки участь у виховному процесі є добровільною (адже мрію не можливо реалізувати насильно!), то з упевненістю можна очікувати зростання рівня духовності кожної особистості окремо і колективу (учні + вчителі + батьки) в цілому.

Л.М Толстой колись висловив думку, що впливати на духовну діяльність силою - все одно що ловити промені сонця: чим би ви не затулили їх, вони завжди будуть зверху! Але у волі вчителя зробити так, щоб учні самі тягнулись до духовного джерела, як до сонця, разом з учителем! Школа - це постійне об'єднання маленьких душ навколо єдиної мрії, щоразу нової. Щоразу захоплюючої і здійсненної. Так і велика держава Україна має об'єднатись навколо однієї, загальнолюдської ідеї.

Школа повинна стати для дитини помічником у її життєвому виборі, формуванні навичок самореалізації, самозахисту, досягненні всебічної, особистісної гармонії. Я вважаю, якщо школі вдається реалізувати процес затвердження та самоствердження особистості як позитивний результат, створюючи при цьому необхідні умови, вона дійсно стане для дитини другою домівкою, справжнім "островком дитинства".